На примусовому виконанні у відділі ДВС перебувало зведене виконавче провадження щодо виконання вироку суду, яким було частково задоволено цивільний позов осіб та стягнуто із засудженого кошти на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, витрат на правову допомогу.

Стягувачі оскаржили до адміністративного суду дії та бездіяльність державного виконавця та начальника ВДВС щодо неналежного виконання виконавчих листів. 

Ухвалою окружного суду було відмовлено у відкритті провадження у справі, оскільки скарга має розглядатись за правилами цивільного судочинства судом, який видав виконавчі документи.

Особи звернулися зі скаргою до суду в порядку ЦПК та знову отримали відмову у відкритті провадження у зв’язку з тим, що оскарження дій державного виконавця в процедурі примусового виконання вироку суду підлягає розгляду в порядку статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України.

Стягувачі оскаржили ухвалу районного суду, проте і суд апеляційної інстанції, і ВССУ залишили ухвалу суду про відмову у відкритті провадження без змін.

Верховний Суд України з такими рішеннями судів не погодився, заяву осіб задовольнив, ухвали скасував та справу направив до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі (постанова від 22.02.2017 у справі № 6-2946цс16).

ВСУ зауважив, що інститут цивільного позову у кримінальному провадженні є суміжним з позовним провадженням, врегульованим ЦПК України.

Відповідно до статті 128 КПК України форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред’являються у порядку цивільного судочинства. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв’язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно зі статтями 383, 384 ЦПК України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

ВСУ дійшов висновку, що відмовляючи у відкритті провадження у справі в порядку цивільного судочинства, суди належним чином не визначили характер спору, суб’єктний склад правовідносин, предмет та підстави заявлених вимог, унаслідок чого дійшли помилкового висновку щодо належності спору до юрисдикції адміністративного суду.

Слід звернути увагу, що відповідно до статті 74 чинного Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

До адміністративного суду оскаржуються рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів.

• Next